У чому сенс життя?

Рано чи пізно кожна людина задається питанням, для чого він живе. Адже ми приходимо в цей світ не назавжди, і народжуючись, уже приречені на смерть. Кожному з нас Всевишнім відміряно кількість років і зітхань – стверджують ті, хто вірить у Бога і Долю. Їх намагання визначити сенс свого життя зводяться до трактування Біблії, а там життя описується як шанс спокутувати гріхи і врятувати свою душу для вічного життя.
Напевно, саме тому глибоко віруючі люди спокійні, чи вмиротворені й не бояться смерті. Чого не скажеш про простих людей, які не входять до складу певної релігійної конфесії.

«У чому сенс життя?» – думає підліток, дорослішаючи і втрачаючи дитячої безпосередності і безтурботності. «Для чого я живу?» – все частіше замислюється людина середніх років, життя якого тече в одному, звичному ритмі по заданому колі «робота-сім’я-діти». «Життя пройшла повз» – зітхає старий, розуміючи, що в двері життя стукає старість, а все склалося зовсім не так, як колись хотілося…

насправді, прагнення до пізнання сенсу життя властиво кожному з людей. Це закладено підсвідомістю і є цілком нормальним бажанням виправдати своє життя. Адже її хочеться прожити не даремно, а на схилі років життєвих млосно-боляче розуміти, що прожив в незрозумілій круговерті, домагаючись уявних успіхів, вирішуючи надумані і нав’язані суспільством проблеми, позбавляючи себе чогось більш важливого…

Кажуть, коли людина починає наполегливо шукати відповідь про своє призначення в цьому житті, його мучить депресія. А причина нерадісних думок часто одна і криється в незадоволеності своїм життям, в тому, що побудував долю зовсім не так: і люди поруч не ті, і живеш не там, і робота не радує… А все тому, що у своїх діях, вчинках та існування в цілому людина не бачить сенсу. Адже коли людина по-справжньому щасливий, подібні думки і жалю не заважають спати по ночах. Якщо кожна дія, обов’язок або бажання реагувати питанням «А сенс?», можна звести нанівець вміння радіти простим буденним речам і з головою піти в безодню чорної депресії. Як доказ – колись випадково підслухана діалог двох подруг.

– Хочу змінити роботу.
– А сенс?
– Як це? Знайду щось краще, почну більше заробляти…
– А сенс?
– Ну… Грошей назбираю, ремонт дороблю, а може, відпочину за кордоном, світ подивлюся…
– Ну а сенс?

Цей діалог можна було б продовжувати до безкінечності. Якщо дивитися на світ крізь призму чорних окулярів, то життя і справді здасться нудним, безглуздим існуванням. Тому визначити для себе цей самий сенс просто необхідно. Щоб далі жити в радості, а не у вічному жалобі. Якщо розбирати особистості учасників вищеописаного діалогу, можна помітити, що одна з його учасниць не задається пошуком сенсу життя. Вона вже знайшла його у новій роботі, матеріальному достатку, можливості поліпшити і різноманітити свій побут і відпочинок. У той час як в іншій співрозмовниці геть відсутня внутрішня мотивація і бажання взяти свою долю в руки і наділити життя сенсом. Виходить, що коли людина вперто шукає сенс життя проходить як би понарошку, і пошук сенсу обертається упевненістю, що життя безглузде. В той же час є люди, які не думаю про сенсі, а просто живуть, прагнуть до кращого, досягають (або не досягають) успіху, наживають нехай навіть невдалий досвід, але цим самим наповнюють життя сенсом, самі того не відаючи. Тобто людина не замикається виключно на самому собі, він відкритий для світу і вважає себе його невід’ємною частиною. Розгубленість, відчуття нестабільності і власної непотрібності просто тут не вживаються…

Що для цього потрібно? Єдино правильна відповідь: стати щасливим. А от як це зробити – кожен повинен вирішити сам. Адже поняття щастя у кожного своє. Хтось знаходить його в любові, достатку або кар’єрі, хтось- в материнстві, або бажання допомогти нужденним, або в прагненні нести оточуючим добро… Виходить, що скільки нас, людей, живе на цій планеті, стільки і смислів життя існує всередині кожного з нас. Головне, не боятися шукати його, намагатися розрізнити серед мільйонів інших і визначити саме свій сенс, нехай навіть на його пошуки підуть роки. А поки, щоб в душі тривога змінилася гармонією, потрібно жити, не замислюючись ні про які сенсах. Насолоджуватися тим хорошим, що є в нашому житті. Дякувати долі за те прекрасне, що в ній є: за близьких, коханих, важливих. Балувати дітей, берегти людей похилого віку. Отримувати задоволення від простих, але таких приємних речей, як прогулянки, гаряча ванна, улюблена передача, підтримка одного, поцілунок коханого, похвала начальства.

Так, всі ми в цьому світі – гості і приречені піти. Але ж в тому і полягає істина: не має значення, скільки днів складається твоє життя. Набагато важливіше, скільки життя полягає у цих днях…

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *